Срочно,помогите пожалуйста !

Срібна нитка надії рветься в холодних руках моїх, а замість неї з’являється чорна нитка туги… як же зробити так, щоб після мене люди жили краще

Я живу в цьому світі, світі скла і бетону, світі байдужості. Я йду по вулиці і не бачу людей. На мене цілком людськими очима дивиться порожнеча. Хочеться втекти, сховатися, закрити двері на замок і закричати. Тільки ніхто не почує мене і від цього боляче подвійно. Чому сьогодні всім все одно Чому сьогодні помирають почуття Питання ці, відштовхуючись луною від стін, відлітають кудись далеко, може бути навіть у вічність…

Ночами я часто не сплю, просто лежу і порожніми очима дивлюся в стелю. Відчуваю, як з кожною хвилиною час тече все швидше.

І мені моторошно від цього. Але вже вранці я сама поспішаю у справах, не помічаючи того, що робиться навколо. А наступної ночі я знову думаю: любов, дружба, думки про щось, що виходить за рамки буденного, вже майже не знаходять відгуку в серцях людей. Це зводить з розуму…

І знову ранок, і знову я забуваю про почуття, стаючи схожою на машину з чіткою програмою. Наш час – час байдужості та розрахунку. Кожен живе тільки собою. «Не чіпайте мене, і я не трону вас», – це стає одним із принципів людства. Якщо один перейде іншому дорогу, перший обов’язково помститься. Закон кам’яних джунглів говорить: «Кожен сам за себе!». І його останнім часом дуже рідко порушують. Людям хочеться душевного тепла, а вони бояться дати його один одному. Людина живе в кам’яному будинку без дверей… Тільки з вікнами. З ціє ї в’язниці можна тільки відлетіти. І багато летять… ось тільки

не вгору, а вниз …

А ще наш світ – світ несправедливості, ненависті, жадібності. Ми дивимося телевізор, просто спілкуємося з людьми, і звідусіль чути,

що все можна купити. І багато говорять це у відкриту. Ненависть… Скільки горя через неї… Ненависть породжує нову ненависть і

страх… Я питаю: «Що робити». Але я не чекаю відповіді, тому що її немає. А за наше зло світ платить нам несправедливістю, а природа – страхітливими катастрофами.

Чому одні крадуть і живуть щасливо, а інші чесні, але живуть бідно Чому єдиний син люблячих батьків – наркоман Чому дівчинка, яка виросла в благополучній сім’ї, кінчає життя самогубством У кого-небудь є пояснення Ні… Сход льодовика, повені, землетруси, хвороби, що нам ще потрібно пережити

Людям більше не можна страждати, людям треба жити заради Життя.

Тому ми самі повинні будувати той світ, який хочемо бачити в

майбутньому. Мені боляче, але, може бути, боляче тільки мені Мені самотньо, але, може бути, самотньо тільки мені Може бути, мої думки – це мій егоїзм Якщо це так, то я рада …

Хочу ще сказати наступне. Найстрашніше відбувається з людиною від відчуття непотрібності і самотності в цьому світі… Бережіть себе і своїх близьких від цього. І любіть життя, яким би важким воно б вам не здавалося. Адже, можливо, все не так вже і погано. А я дивлюся на це життя через чорні окуляри і не можу їх зняти…

Сонце вийшло з-за хмари, і разом з ним з’явилася нова надія, надія на те, що після мене люди будуть жити краще… Вірте! Сподівайтеся! Любіть! І наш час стане кращим з часів, кращим стане і наше майбутнє!