Втілення концепції романтичного двосвіття в новелі Е. Т. Гофмана Дон Жуан.

Гофман Ернст Теодор Амадей (1776 Кенігсберг, – 1822 Берлін), німецький письменник-романтик, композитор, музичний критик, диригент, художник-декоратор. Тонку філософську іронію і химерну фантазію, що доходить до містичного гротеску, поєднував з критичним сприйняттям реальності, сатирою на німецьке міщанство і феодальний абсолютизм. Блискуча фантазія в поєднанні зі строгим і прозорим стилем забезпечили Гофману особливе місце в німецькій літературі. Присвячений темі тільки музики і музикантів: музикант розповідає історію, її дійові особи – персонажі опери Моцарта і виконавці головних партій. Автор передає те потрясіння, яке він переживає під час виконання опери Моцарта, розповідає про дивовижну співачку, яка живе повним життям тільки на сцені і вмирає тоді, коли її героїня – донна Анна змушена вийти заміж за нелюбимого. Майстерність побудови твору призводить до того, що читач так і не може до кінця зрозуміти, як відбулося роздвоєння особистості співачки, як могло статися, що вона перебувала одночасно на сцені і в ложі оповідача. Гофману ж важливо показати, як музика здатна творити чудеса, повністю захоплюючи уяву і почуття слухача і виконавця. Не випадково співачка вмирає тоді, коли над душею її героїні відбувається наруга: її примушують відмовитися від істинної любові. Другий світ представлений філістерами, які міркують про музику, не розуміючи її, і засуджують співачку за те, що вона занадто багато почуття вкладала у виконання: це і призвело її до загибелі.