Романтична іронія в новелі Е. Т. Гофмана.

Феномен романтизму цікавий у багатьох аспектах в тому числі і ставленням до класичних принципів художньої дидактики Нескінченний шлях до пошуку істини ірраціоналізм свобода творчості і читацького сприйняття не припускали вибудовування чіткої дидактичної системи скоріше навпаки саме відкритість і полісемічності стали новими принципами побудови тексту Про це писав Шеллінг на філософію якого спиралися німецькі романтики твір мистецтва допускає нескінченну кількість тлумачень немов автору було притаманне нескінченну кількість задумів

Дану ідею розвиває Ф Шлегель стверджуючи що навіть завершене зовні твір всередині кордонів безмежно і невичерпний підноситься над самим собою А ф Одним із способів створення подібної багатозначності стає іронічний модус оповіді який призводить до розсіювання смислів і маскування авторської позиції Провідна роль тут належить романтичної іронії філософське обґрунтування якої розробив Ф Шлегель Він писав в Критичних фрагментах Існують давні й нові поетичні створення цілком пройняті божественним духом іронії У них живе справді трансцендентальна буфонада З внутрішньої сторони це настрій озиратися все з висоти і нескінченно підноситься над всім обумовленим в тому числі і над власним мистецтвом чеснотою або геніальністю Позиція над передбачає відкривання все нових перспектив і незавершеність процесу пізнання оскільки знайдений сенс в цьому контексті видається лише як проміжний етап апофатического руху до істини Трансцендентальна буфонада це новий тип ставлення до світу який будується на принципах неоднозначності і гри твердження карнавальної стихії як необхідної складової творчості яка дозволяє передати парадоксальність світу існування протилежних оцінок ідей Тому і про іронію Шлегель говорить як про абсолютне синтезі абсолютних антитез постійно відтворює себе зміні двох борються думок Цей принцип зєднання протилежностей взаємовиключних ідей і образів багато в чому визначає внутрішню динаміку текстів німецького романтизму і пояснює наявність в них карнавальности певної іронічної зони смислів яка складається з елементів пародії романтичної іронії обігравання алюзій і романтичного стилю Причому це характерно і для автор в Йенского періоду значить є не наслідком розчарування в романтизмі і знаком його вичерпаності а

типологічною особливістю явища частиною особливої ​​дидактичною художньої системи спрямованої на зняття можливої

тенденційності твору зайвого романтичного пафосу Яскравим прикладом реалізації полісемічності структури тексту повязаної з іронією стає розповідь ЕТА Гофмана Фалунскіе рудники де руйнування однолінейностн тексту реалізується на декількох рівнях Перш за все це особлива повествовательная стратегія.

оповідача яка дає одночасно два погляди романтичний і реалістичний на описується явище В результаті відбувається своєрідне саморуйнування романтичного тексту а його пафос сприймається скоріше як пародія на стиль ранніх німецьких

романтиків Так на самому початку розповіді дається цілком романтичне зображення приходу в гавань корабля Багатий корабель Ост Індської компанії щасливо повернувся з далекого плавання і кинувши якір в гавані весело розпустив по світлій блакиті вимпела і шведські прапори Сотні човнів і човників наповнені матросами з торжеством носилися по блакитних хвилях Готаельфа а гармати Мастуггеторга вітали гостей розносять далеко по морю громовим залпом Однак далі йде реалістичне навіть більш того, що зневажається романтиками пояснення всі раді вигідною торгівлі Розпорядники Ост Індської компанії ходили по набережній і вираховуючи з задоволеними обличчями очікувану багату прибуток раділи успіху сміливого підприємства Жителі тому із задоволенням дивилися на

підприємливих розпорядників та раділи разом з ними так як їх вигода була тісно повязана з добробутом всього міста Цей ефект обманутого очікування стає не тільки засобом гри з читачем способом його занурення в двоїсту атмосферу тексту а й особливим прийомом маскування авторської позиції протягом усього оповідання Гофман балансує на грані романтичного тексту і пародії на нього

Введення в текст подібного шару прихованих цитат алюзій

трансформованих моделей інших авторів романтиків робить їх обєктом гофманівської іронії пародії та ігри руйнують однозначність текстів. З іншого боку ці образи і мотиви немов отримують продовження в художній реальності розповіді Гофмана що містить в собі прихований дидактичний імпульс так стає більш очевидним поглиблення розриву між реальним і ідеальним світами посилення трагічного світовідчуття в пізньому німецькому романтизмі