Особливост економічного розвитку в останній третині XIX ст.». Країна Японія

Японія пережила в 1867-1869 роках революцію Мейдзі ( "освічене правління"), прагнула вийти вперед і не стати колонією великих держав, як сталося з Індією і Китаєм (напівколоніальних). Тому в 1870-1872 роки були проведені реформи, які торкнулися всіх сфер діяльності держави; найважливіші для економіки були: фінансова, аграрна, податкова. За підсумками реформ:

вводилося нова грошова одиниця - ієна;

створювався ГБ - державний банк (1872);

податки стягувалися в грошовому вигляді, а не в натуральному.

Збереження в країні феодальних пережитків, вузька сировинна база, відсутність підприємницької досвіду заважали створенню великої промисловості. У цих умовах держава почала створювати великі промислові підприємства, що одержали назви "зразкові підприємства", які після продавали (здавали в оренду) великим приватним кампаніям - дзбайцу (аналог корпорацій і трестів в Японії).

Прагнучи наздогнати Захід, уряд вкладає гроші на будівництво: залізниць, морських суден, телеграфних ліній. Велика увага приділялася торгівлі:

всі цехові правила і обмеження були скасовані;

були ліквідовані митниці між префектурами;

починали зявлятися перші великі торговельні компанії і банки.

У 80-х роках 19 століття в Японії почався промисловий переворот.

Після реформений період в країні поступово зміцнювалося економічні і політичні звязки між буржуазією і державним апаратом. Важливою опорою нового ладу стали "нові поміщики", які контролювали великі земельні ділянки.

Темпи розвитку японської економіки стали одними з найвищих у світі. За загальним обсягом виробництва в кінці 19 століття Японія залишила позаду себе Італію, ряд інших європейських країн і наблизилася до Франції і Великобританії.