Написати конспект на тему бойовий шлях легіону Українських січових стрільців

Легіон Українських січових стрільців - військові формування в складі армії Австро-Угорської імперії, сформована під час Першої світової війни за національною ознакою з українців, що проживали на території Австро-Угорщини, пізніше увійшов до складу Галицької армії Західно-Української народної республіки.

Відразу після початку Першої світової війни 2 серпня 1914 роки три українські партії Галичини (демократи, демократи і радикали) обєдналися в Головну українську раду (укр. Головна українська рада) на чолі з К. Левицьким. Пізніше була створена Українська бойова управа на чолі з Трільовскім, яка взяла на себе функції організації добровольців.

6 серпня 1914 года Головна українська рада та Українська бойова управа виступили з маніфестом, в якому проголосили готовність народу до боротьби на боці Центральних держав і закликали молодь стати під прапори «Українського добровольчого легіону». Після проголошення цього маніфесту молодь Галичини і люди старшого віку почали масово записуватися в Українські добровольці. На заклик Головної Української Ради відгукнулося 28 000 добровольців, але в кінці серпня - початку вересня 1914 зійшлося тільки 10 000, тому що деякі повіти Галичини були вже захоплені російською армією.

Першим командантом був призначений отаман Теодор Рожанковський, після нього підпоручик Михайло Галущинський. Одночасно з ним командиром легіону короткочасно був призначений австрійський кавалерійський полковник Молік, пізніше він ще деякий час відповідав за підготовку стрільців.

Бойове хрещення січові стрільці отримали в вересні 1914 р в зіткненнях з частинами Другий Кубанської козачої дивізії в районі села Верецькому-Вишнє.

Взимку 1914-1915 рр. сотні стрільців у складі 130-ї бригади захищали карпатські проходи: їм довелося нести тоді розвідувальну і охоронну службу. В ході цих зимових боїв Легіон втратив пораненими, обмороженими і вбитими до 2/3 свого початкового складу. Після цього було проведено доукомплектування добровольцями з місцевих закарпатських сіл.

Найбільшим бойовим зіткненням легіону УСС на цьому етапі війни стала участь в боях за гору Маківка (висота 958 метрів) 29 квітня - 3 травня 1915 року. У цих боях втрати стрільців склали 42 убитих, 76 поранених і 35 полонених [3]. Далі легіон брав участь в бойових діях під Болехова, Галичем, перешкоджаючі і Семиківці.

З літа 1915 УСС зайняв позиції над р. Стрипою; там, в Соснові і на Веселій, перебували до серпня 1916.

В серпня 1916 Легіон був переведений під Бережани, де закріпився на пагорбі Лисоня.

У серпневих і вересневих боях за Лисоня УСС втратили 28 старшин з 44, а тільки полоненими - понад 1000 бійців, і на 30 вересня 1916 року, практично перестав існувати, ледь нараховуючи 9 старшин і 444 стрільців.

Австрійськими окупаційними властями легіон УСС був розміщений на Херсонщині і виділений в групу ерцгерцога полковника Василя Вишиваного. На початку жовтня 1918 легіон був переведений з Херсонщини на Буковину.

Після розпаду Австро-Угорської імперії стрільці склали кістяк Галицької армії, яка захищала від поляків проголошену Західну Республіку. Під час боїв за Львів, однак, легіон прибув в місто тільки 3 листопада і вже не зміг змінити бойової ситуації.