Опишіть життя середньостатистичної жінки в роки війни у вигляді листа на фронт, охарактеризувавши зміну соціального статусу жінки у суспільстві, стратегію виживання в умовах війни, особливості побуту, особисті переживання.

Важко було жінці в тилу. Більше половини всіх робітників на підприємствах були жінки, 75 відсотків – на селі. Вони працювали під девізом: "Все для фронту – все для перемоги!»

На початку війни всі підприємства, які могли опинитися в зоні окупації, спішно були евакуйовані на схід країни, на Урал, в Сибір.

Тільки в Чкаловську область і в місто Чкалов були евакуйовані сотні різних підприємств: заводи, фабрики, Дитячі будинки. Заводи організовувалися на базі майстерень і старих заводів, верстати стояли під снігом без дахів і опалення, а на них вже працювали по 12-14 годин, в основному, жінки.

Був налагоджений випуск мін, снарядів, патронів, літаків. Жінкам спочатку було важко, вони вчилися і працювали одночасно. Девіз:»за себе і за чоловіка, який пішов на фронт, по 200-300%".

У роки Великої Вітчизняної війни багато жінок билися нарівні з чоловіками, а ті, хто залишився в тилу, працювали на заводах за себе за пішли на фронт чоловіків, вели господарство і ростили дітей.

У тилу жінкам було не багатьом легше, ніж на фронті. Працювати на заводах доводилося за себе і за пішов на фронт чоловіка, а ще потрібно було тягнути ГОСПОДАРСТВО, ростити дітей. Робота на оборонному заводі дозволяла отримати непогане продовольче постачання.

Письмо:

Мені було 14 років, коли я почала працювати на заводі. Нас ніде не вчили, просто показали, що потрібно робити. Ми проклеювали літак зсередини спеціальним клеєм, на який сідала матерія. Їдкий клей розїдав рукавички, та в них і незручно було, і ми працювали голими руками, шкіра звисала клаптиками.

За зміну робили по 12 машин. Сили давала свідомість: перемога залежить і від мене особисто! Одного разу я заснула під час зміни, і це ледь не коштувало мені життя. Тоді у людей було два головних бажання-спати і їсти. І якщо до голоду люди якось притерпілися, то побороти сон часом було неможливо. Так і я заснула і впала в фюзеляж, а коли його стали піднімати, випала прямо на цементну підлогу і мало не розбилася.

У нас на селі жінки сіли на трактори, комбайни. Вони орали, сіяли, прибирали. У 1942 році у Всесоюзне соціалістичне змагання трактористок і тракторних бригад в Республіці включилося понад 800 трактористів, у тому числі 346 жінок-трактористок і 10 жіночих тракторних бригад.