Які особливості життя доби «відлиги» висміяно в тогочасних анекдотах?
1. «Радянські футболісти виграли Олімпійські ігри, коли Микита Сергійович пообіцяв засіяти останнє футбольне поле кукурудзою».
2. «За Леніна було як у метро: один веде, всюди темрява, попереду світло; за Сталіна було як у трамваї: один веде, половина сидить, інша половина тремтить; а за Хрущова - як у літаку: один веде, а всіх нудить і нікуди дітися!»
3. «Ви вже запаслися милом і пральним порошком?
- Ні, а що?
- Ну як же, адже Хрущов тепер взявся за хімію!»
4. «Хрущову ставлять запитання:
- Микито Сергійовичу, правда, що за комунізму продукти будемо замовляти по телефону?
- Правда, тільки видавати їх будуть по телевізору».

Виходять численні замітки і навіть цілі видання по кухнях народів СРСР. Варто приділити увагу і одному з найбільш амбітних проектів Хрущова впровадженню кукурудзи на простори СРСР. Страви з неї стали активно просуватися в книгах, журналах і по радіо. Кукурудза підносилася як дивовижний злак, що володіє величезною кількістю достоїнств, здатних повністю змінити не тільки сільське господарство, а й повсякденне життя люден.

Анекдоти наочно демонструє думку професіоналів про дилетантське насадження абсолютно не пристосованої для умов більшої частини територій СРСР сільськогосподарської культури. Проте, рішення неухильно дотримувалося завдяки серйозному тиску зверху

Криза довіри.

Розвиток культури в період хрущовської відлиги носило суперечливий характер. З одного боку, було дано глибокий імпульс для розвитку вітчизняної освіти, науки, мистецтва, відбувалося розширення міжнародних зв'язків із зарубіжною громадськістю. З іншого - в умовах існування тоталітарної держави діячі радянської культури перебували в жорстких рамках і під постійним контролем партійно-урядового апарату. Партійна бюрократія не допускала свободи творчості, спрямовуючи зусилля інтелігенції в суворе русло ідеологічної роботи. У різні періоди існування держави неугодні творчі працівники піддавалися переслідуванням, репресіям або забуттю. Інтелігенція не змогла відкрито протистояти тиску з боку влади, що породило надалі духовну кризу в суспільстві.