Літературний портрет Лесі Українки. Проблеми рецепції творчої спадщини.

Леся Українка - відома поетеса, яка входить у велику трійку укранських письменників, разом з Іваном Франком і Тарасом Шевченком. Її внесок у розвиток україномовної літератури складно оцінити. Адже саме з її легкої руки в українській поезії зявилися образи з давньої міфології - символ високоінтелектуальної літератури.

Сімя і дитинство

Леся Українка народилася в багатій і освіченій сімї. Мати - дитяча письменниця Ольга Драгоманова-Косач писала під псевдонімом Олена Пчілка, була відомою активісткою жіночого руху. Батько - поміщик Петро Косач був високоосвіченою людиною, закоханим у мистецтво. Дядько майбутньої письменниці Михайло Драгоманов свого часу працював з Іваном Франком, був затятим соціалістом, крім того захоплювався фольклором. Саме він і прищепив племінниці ідею служіння рідній країні і надихнув писати. Він же був довіреною критиком її перших творів.

Незважаючи на данноё при хрещенні імя «Лариса», вдома її так ніхто не називав, для всіх вона була «Лесею».

Освіта разом з братом Михайлом вони отримували вдома - до них спеціально приходили вчителі.

Свій перший вірш «Надія» Леся написала в девять років. Він присвячений її улюбленої тітки Олені Косач, яку заслали в Сибір, звинувативши в замаху на шефа жандармів.

На думку майбутньої письменниці дуже сильно вплинули не тільки батьки, а й інші родичі. Ще одна тітка Олександра Косач-Шиманська кілька років жила разом з сімєю Лесі. Вона переїхала до них у Луцьк через арешт і заслання до Сибіру її чоловіка. «Тьотя Саша», як її називала Леся, розповідала їй багато цікавих історій, а також вчила її музики.

У десять років Леся сильно застудилася під час Водохресних свят. Ця хвороба стане фатальною для неї, не відпустивши до кінця життя. Незабаром у неї проявиться ревматизм, він пошириться на ноги, а після і на руки. Страшні болі будуть весь час заважати їй жити.

У 1881 році родина Косачів переїжджає до Києва. Там діти знову вчаться у приватних викладачів за програмою чоловічої гімназії, вивчають латинь і грецький мову.

Ще через рік батьки знову переїжджають. На цей раз в село Колодяжне, а дітей залишають в Києві - вчитися.

Юність і важка хвороба

У 1883 році лікарі знаходять у юної Лесі важку хворобу - туберкульоз кісток. Щоб попередити розвиток недуги, їй роблять складну операцію - видаляють з лівої руки уражені хворобою кістки. Самопочуття Лесі на якийсь час покращується. Але жити в Києві їй поки не можна, тому вона їде до батьків у Колодяжне - на свіже повітря. Там разом з матірю Леся продовжує вчитися - самостійно вивчає французьку та німецьку мови.

Починаючи з 1884 року Леся починає активно писати вірші. І не тільки писати, але й публікувати. У тому ж році в журналі «Зоря» вийшли її перші вірші «Сафо», «Літо червоне пройшло» і «Конвалії». Автор віршів підписаний як «Леся Українка».

Деякий час Леся знову живе в Києві - там вона відвідує школу мистецтв Олександра Мурашка. На згадку про ті часи залишилися кілька картин, написаних олією. Але потім вона знову повертається в Колодяжне, де продовжує вчитися під керівництвом матері.

Вже до 20 років Леся знала безліч мов: окрім рідної української вона володіла російською, польською, болгарською, французькою, німецькою, давньогрецькою та латиною. Ці знання допомогли їй переводити роботи Гомера, Адама Міцкевича, Віктора Гюго та Миколи Гоголя. Про рівень її знань можна судити по тому факту, що в 19 років вона самостійно написала підручник для молодших сестер - «Давню історію східних народів», який потім видали в Катеринославі.

Олена Пчілка виховувала Лесю нетрадиційно для тих часів. Саме мати навчила її бути незалежною і не дуже показувати на публіку свої почуття.

Українка і соціалізм

У 1891 році Леся Українка вперше побувала на Галичині, а потім і на Буковині. Ця поїздка повністю змінила і манеру її написання, і світогляд. Там вона познайомилася з Іваном Франком, Ольгою Кобилянською, Осипом Маковеєм і Василем Стефаником, Леся Українка, яка виросла в колі інтелектуалів і багатіїв, побачила, що є люди, які живуть зовсім по-іншому, і цей факт назавжди змінив її саму.

У 1894-1895 роках вона жила в Софії в гостях у свого дядька Михайла Драгоманова. Там вона остаточно сформувала свій погляд на світ.

Після смерті Драгоманова, Леся Українка стає однією із співзасновників першої в Наддніпрянщині української соціалістичної організації.

Але тут знову дала знати про себе важка хвороба. Леся Українка змушена лікуватися - тому роками вона в санаторіях Німеччини, Австро-Угорщини, Єгипту та Італії. Лікується вона також на Полтавщині і в Криму.

Незважаючи на погане самопочуття, ці поїздки дуже багато дали для творчості письменниці.

Особисте життя

Багато біографи стверджують, що першим коханням Українки був Максим Славинський, старший за неї на три роки. Коли вони познайомилися, Славинський був студентом, і їх обєднувала любов до поезії - разом вони сиділи над перекладами Гейне. Згодом Славинського чекає місце серед керівництва Центральної Ради, пізніше він стане послом УНР у Відні. Після арешту чекістами, помре у вязниці.

Влітку 1897 року, перебуваючи в Криму на лікуванні, Леся Українка познайомилася з Сергієм Мержинським. Він був громадським діячем і перекладачем з англійської мови. У них було багато спільного: любов до мистецтва і природи, погляди на події в країні. Загальним був і діагноз - обидва страждали на туберкульоз.

У 1901 році Леся Українка поїхала на кілька місяців до Мінська, знаючи, що Мержинський вмирає. Її не зупинило ні те, що лікарі не дозволяли їй жити в холодному кліматі, ні те, що хвороба Мержинського може погіршити і її стан. Але саме так і сталося.

Винятково велике значення творчості Лесі Українки в історії української літератури полягає в тому, що вона збагатила українську поезію новими темами й мотивами; досконало володіючи катренами і октавами, сонетами і оригінальними строфічними будівлями, використовуючи гекзаметр, верлібр, пятісто-повий вірш, вона збагатила строфику, ритміку і метрику української поезії. На рубежі 19-20-х століть, використовуючи сюжети світової літератури, Леся Українка стала в авангарді творчих сил, що виводили українську літературу на широку арену світової літератури.

Творчість Лесі Українки зіграла велику роль в розвитку вітчизняної і світової культури. Поетеса привнесла в українську літературу багатий духовний світ своїх героїв - людей з допитливим розумом і гарячим серцем. Могутній талант, відданий служінню народу, глибоке проникнення в найістотніші питання доби, висока професійна культура - все це поставило Лесю Українку в ряди видатних поетів світу.