Особливост економічного розвитку в останній третині XIX ст.». Країна Німечинна

З 1871р в країні тривав економічне зростання, створений єдиний емісійний Імперський банк, введена єдина волюта марка, з 1870 по 1872 промислове виробництво в Німеччині зросло на одну третину, специфічною рисою даного періоду стало заснування безлічі нових акціонерних товариств ( «грюндерство») у звязку з цим різко зросла роль банків.

1873- промислова криза (банкрутство банків, криза перевиробництва, різке падіння цін) .1875- аграрну кризу. Було прийнято рішення проводити політику протекціонізму.

На початку XX століття економіка Німеччини розвивалася швидкими темпами, її частка в світовому промисловому виробництві становила 16%. В цілому обсяг промислової продукції зріс у 1,5 рази. Частка малих підприємств неухильно падала, число ж великих зросла більш ніж в три рази в порівнянні з 80-ми роками. Відбувалася масова міграція населення зі східних сільськогосподарських провінцій в індустріальні райони Центральної і Західної Німеччини. Відбувався процес монополізації окремих галузей виробництва (камяновугільний синдикат, сталеливарні заводи) і в банківській справі. Значну роль стали грати закордонні інвестиції (В Австро-Угорщину, Туреччину, південну америку)

Після обєднання економічний розвиток Німеччини значно прискорилося. Відбулося розширення внутрішнього ринку. Приєднання Ельзасу і Лотарингії забезпечило німецьку металургію залізною рудою. На 5-мільярдну французьку контрибуцію були побудовані сотні нових підприємств.

У 80-х рр. завершився промисловий переворот, що почався в 40-х рр. XIX ст. Виробництво промислової продукції з 1870 по 1913 р збільшилася в 6 разів. Німеччина стала другою після США індустріальною державою світу.

Соціалістичний рух в Німеччині було представлено двома партіямі- Соціал-демократична робітнича партія і Загальний німецький робочий союз. Обєднання цих партій сталося в 1875 на зїзді в Готі (Соціалістична робітнича партія Німеччини)

Помітне місце в німецькому суспільстві зайняли профспілки. У 1890р соціалістичні профспілки згуртувалися під егідою Генеральної комісії вільних профспілок Німеччини (гл. Карл Легін). Існували також «гіршдункеровскіе» профспілки. З 1894 стало діяти християнське профспілковий рух. Великий вплив на політику надали союзи підприємців та Союз промисловців.